Спілкування з “голубими друзями”

Що робити? Як уникнути запізнення на роботу, принизливого обшуку, можливого підкидання „заборонених предметів та речовин”? Безпричинної відсидки в „обізяннику” і крадіжки речей, які при цьому вилучають? Як звести до мінімуму неприємні відчуття і „моральні збитки”? Нижче - невеличка інструкція, написана з досвіду автора в таких ситуаціях.
Береженого Бог береже, а тому варто пам’ятати деякі правила поведінки та номери кількох статей законодавства, котрі регулюють роботу ментів та їхні стосунки з вами. А ще – зберігати спокій, сміливість, не виявляти паніки (навіть якщо вона справді є) і демонструвати ініціативу.

Знаю хлопця, який через обшук на вокзалі запізнився на потяг просто тому, що коли до нього причепився вокзальний „голубий” і потяг „шманати”, хлопчина мов язика проковтнув.

Перша комунікація відбувається на невербальному рівні – ППСник, споглядаючи людський потік, вихоплює саме вас – оцінює зовнішній вигляд, вік, одяг, душевний стан (якщо є зовнішні прояви), напруженість...

Вербальна комунікація, зазвичай, починається з прохання/вимоги працівника патрульної служби пред’явити документи. У такому разі не завадить ввічливо поцікавитись про підстави такої вимоги. Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України "Про міліцію", працівники органів внутрішніх справ мають право перевіряти у громадян документи при підозрі у вчиненні правопорушень (адміністративних правопорушень або злочинів). Отже, варто поцікавитись, у вчиненні якого правопорушення вас підозрюють.

1. У відповідь на вимогу документа, щиро цьому здивуйтесь і попросіть працівника МВС назвати звання та прізвище-ім’я-по-батькові, пред’явити службове посвідчення в розгорненому вигляді – можна казати прямо так, з інтонацією цитування закону (це стаття 5 Закону про міліцію). Іноді буває, що документа у "голубого друга" немає, а форма є. Запам'ятайте – без документа це не міліціянт, а людина, що схоже вдяглася, можливо, зі злочинною метою.

Знаю пару випадків, коли після вимоги показати документи мєнт розвертався і йшов в каморку, аби його принести. Один товариш за час його відсутності просто звалив, загубившись у натовпі, інший (любитель подискутувати з представниками влади) дочекався повернення і ще й зробив бідному сержанту зауваження.

Якщо документ вам відмовляються показати – це вже порушення ст.5 Закону по міліцію. За відмови телефонуйте на гарячу лінію Служби внутрішньої безпеки МВС України 044–256-16-75, 044-254-74-75, 044- 254-91-02. Ще можна пробувати СБУ 8-800-501-48-20 (толку від цього не буде, але чим більше шуму ви створите, тим це може бути краще для вас, плюс психологічний вплив на того, хто до вас чіпляється). Реєструючи у себе звернення, службовці вказують час дзвінка. Тобто, якщо вас затримають надовго, і зволікатимуть зі складанням протоколу – такий дзвінок стане для вас додатковим „бонусом”.

Дзвонимо й говоримо приблизно такий текст: „Доброго дня. Я, такий-то і такий-то, журналіст (вигадайте будь-що – згадайте, як в шістнадцять років писали статтю в районку – міліція намагається з журналістами без потреби не зв’язуватися). З ким я розмовляю? (Спробуйте запам’ятати відповідь – це може знадобитися, а держслужбовці, втрачаючи анонімність, зазвичай виявляють більше старанності) Перебуваю я там-то. Мене намагається затримати/обшукати без пред’явлення звинувачень людина у формі, схожій на міліцейську. З предметом, схожим на вогнепальну зброю. Представитися/пред’явити документи відмовляється. Чи можуть тут взагалі бути працівники МВС, яка найближча частина? Так направляйте їх сюди! -- Як „ні”? Мене хочуть кудись вести, ймовірно, що це злочинець. Чи варто телефонувати СБУ?” Говорите тоном законослухняного громадянина, стурбованого незвичною ситуацією, але впевненого в собі. Не кладіть слухавку, поки вам не пообіцяють розібратися, і не скажуть, за яким номером зареєстроване ваше звернення.
далі http://ut.kiev.ua/index.php?option=c...1701&Itemid=30